Re: цензії

- Останнє, що прочитав — біографічний роман Степана Процюка про Архипа Тесленка «Чорне яблуко». Як і в романах про Стефаника та Винниченка, Процюк пропонує своєрідну психобіографію письменника з екзистенційним світовідчуттям, і робить це, як завше, дуже талановито. Прочитав також із цієї ж серії цікавий пригодницький роман для старшокласників «Усі кути трикутника» Володимира Єшкілєва про героя з прізвищем Сковорода. Ще з вітчизняних авторів нещодавно переглянув роман Мирослава Дочинця «Криничар». Гарно, вправно, з лексичною стилізацією під час та місце, про яке йдеться, але це не зовсім те, що мене цікавить. Із закордонних авторів нарешті дістався до діалогу між Мішелем Уельбеком та Бернаром-Анрі Леві «Вороги суспільства». Отримав справжню насолоду. Як на мене, якщо б у нас були такі розмови між письменниками у книжковому чи хоча б телевізійному варіанті, то популярними серед населення були б не тільки клоуни, а й інтелектуали. А ще не так давно прочитав роман Герти Мюллер «Гойдалка дихання» та так і не дочитав «Празький цвинтар» Умберто Еко. Чомусь не пішли мені літературні ігри того разу. Може, настрій був не той. Хотілося чогось справжнього, як от «Гойдалка дихання» — про маленьку людину в божевільному ХХ столітті.

- Як обираєте книжки для читання?

- Цікавлюся рецензіями. А ще часто заходжу до книгарень, гортаю книги, читаю анотації і сам вибираю те, що сподобалось після випадково перечитаних абзаців. Ну і, звісно ж, слідкую за новинками від улюблених авторів.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Радити книги — справа невдячна. Сам кілька разів попадався. Тут потрібна світоглядна схожість. І все ж, тим, хто ще не читав, раджу, звісно ж, твори Романа Черковського. А ще завжди рекомендую нашого класика Валер’яна Підмогильного, якому окупанти не дали можливості реалізуватися вповні, геніальних Чехова з Достоєвським, а також Мілана Кундеру — автора, котрий вміє про важливі речі писати начебто просто, та Джона Фаулза, який завжди вмів дивувати і гратися з читачем.